Можливість переговорів з примарної перспективи все більше перетворюється на реальну, і справа не в тому, чи хоче цього Україна. Непублічно цю тему обговорюють американські і європейські політики. Припускається, що ключову роль в цих неофіційних дискусіях відводять територіальним поступкам, на які доведеться піти Україні. То ж як насправді? Київ змушений буде сісти за переговорний стіл з Кремлем?
Те, що Путін знає про таку позицію декотрих західних посадовців, не новина: він періодично згадує про них в офіційних промовах, і за останній рік подібна риторика активізувалася.
Чим жертвувати
Головні спірні моменти стосуються того, від чого саме Україні доведеться відмовитись. Зрозуміло, що Росія вимагатиме офіційно признати всі окуповані території російськими. Посадовці з Європи і США розуміють, що це стане нульовою точкою переговорного процесу, а далі кожна сторона вимагатиме переваг для себе. Самі Західні політики на це дивляться по-різному, і останні неофіційні дебати про це відбувалися, ймовірно, під час минулої зустрічі в Німеччині у форматі Рамштайн.
Ці обговорення віддзеркалюють два фактори:
- поточна ситуація на фронті;
- політична картина в ЄС та США.
Обидва моменти динамічні, але більш-менш усталені. Фахівці вважають, що сюрпризи більш ймовірні не на фронті, а саме в політиці через напруження перед виборами. Передвиборчі перегони – нестабільний час, коли пріоритети можуть швидко і непередбачувано змінюватися.
Перезавантаження світу
Активізація риторики про початок переговорів – наслідок того, що війна опинилась в глухому куті. Західні партнери сумніваються, що здатні забезпечити військову підтримку, необхідну для продовження наступу. Посадовці з уряду США особливо підкреслюють, що з початком нового загострення ізраїле-палестинського конфлікту актуальність війни в Україні в світі впала.
Реалістичні прогнози сходяться на тому, що Україна має шанс максимально змінити ситуацію на свою користь до кінця поточного року, але для цього їй так і не надали необхідного озброєння. В той же час зазначають, що крім періодичних заяв про готовність сісти за стіл переговорів, Кремль фактично ще не підготувався і не сформував своїх вимог. Це може означати, що Росія сподівається досягти ще більшої переваги перед тим, як перемовини стануть вирішеною справою.
Основна ідея Кремля все та ж, що раніше – дочекатися виснаженості партнерів України.
Альтернативні варіанти Заходу стосуються того, що Україна спроможеться до прориву на фронті наступного року, хоча з кожним місяцем ця перспектива стає все менш реальною.
