Політологи і соціологи все частіше піддають критиці незмінні оптимістичні заяви Зеленського. Відмічається розкол, який виник на підґрунті розбіжностей риторики апарату Президента і вищого військового керівництва. Оптимізм, який постійно ретранслюється в промовах та зверненнях Зеленського, безумовно має свої плюси. Але і мінуси – теж, і вони все частіше впливають на реакції щодо подій не лише всередині України, але і за кордоном.
Повномасштабна війна з Росією триває вже понад 650 днів, і кожен день Президент України робить відеозвернення. В них завжди присутні три обовʼязкові моменти:
- хвала ЗСУ;
- успіхи на фронтах;
- рішуча боротьба проти агресії Росії.
Основний меседж – “У нас є успіхи” і “Ми рухаємось вперед”. Ця тактика націлена на підтримку позитивної оцінки дій влади і армії серед громадян країни і в очах партнерів. В цю ж стратегію закладено приховування негативних новин, наприклад, реальних втрат на фронтах і серед цивільного населення, успішні російські операції, потрапляння в цілі ворожих ракет тощо.
Тільки хороше
Насправді, у такого “оптимізму на рівні уряду” є як плюси, так і мінуси.
Серед явних переваг виділяють:
- Підтримку більш-менш стабільного стану громадян, що впливає на кількість мігрантів за кордон, процеси народжуваності тощо.
- Можливість отримати хоч якісь інвестиції для бізнесу, які дуже скоротилися з початком війни. Вкладати гроші в проекти в країні, де панують песимістичні очікування, ніхто не наважиться.
- Мотивацію для інших країн. Будь-який уряд краще доєднується до підтримки країни, що має перспективи перемогти, а не програти.
- Спробу втримати внутрішній бізнес в країні, а це означає – отримати податки, які необхідні для економіки і армії.
Стратегія “ми сповнені оптимізму” дійсно прекрасно працювала протягом перших місяців 2022 року, і її експлуатування було доцільним. Але з часом “натискання на ту саму педаль” перестало бути ефективним. Навіть оточення Зеленського останнім часом зазначає, що треба поволі переходити до реалізму, хоч невеликими кроками.
Час змін
Для цього є низка переконливих причин:
- За 2023 рік суттєвих військових успіхів не сталось. Постійні заяви про успіхи армії викликають недовіру серед громадян, а це починає ставити під сумнів будь-які заяви високопосадовців.
- Підтримка західних партнерів слабшає. Причин тому декілька, але одна з важливих полягає в тому, що суспільство в інших країнах не бачить необхідності виділення значних коштів для військових потреб України, бо Київ постійно каже, що перемога вже “ось-ось”.
- Як всередині країни, так і за її межами не всі розуміють, наскільки важка ситуація склалась і як терміново потрібно вдаватися до певних заходів. Через постійне заспокоєння суспільства сформувалося хибне враження, що найбільші ризики позаду, а через це в рази скоротилися донати від населення, які є великою частиною забезпечення армії.
Інформація – це зброя, і саме тому керівництво і влада мусять знайти баланс в комунікації найближчим часом, відкинувши механізм, який вже не працює.
