Останніми тижнями в українській владі відбувається дещо дивне: спершу в новинах зʼявляється інформація про зняття людей з ключових у воюючій країні посад, потім це спростовується. І посади ці дійсно важливі: Головнокомандувач ЗСУ і губернатор Запорізької області, більша територія котрої майже два роки перебуває під окупацією і де точаться важливі стратегічні бої. Подібні новини викликають справжні бурі у суспільстві і слугують індикатором турбулентностей у владі. Чи може уряд якось зупинити лавину наростаючого незадоволення і недовіри людей?
Герой або зрадник
Перша ситуація стосується очільника Запорізької обласної держадміністрації. Інформація про усунення ексочільника пролунала вперше 23 січня. Тоді повідомили, що діючого Малашка замінили на Федорова. І якщо в інших областях це призвіще майже ні про що не говорило, то в Запорізькій області новина викликала неоднозначну і дуже бурхливу реакцію.
Справа в тому, що Іван Федоров – досить молодий політик, який з 2014 року був заступником мера Мелітополя, прийшовши від “Партії регіонів”. Проте, в 2015 році він вирішив “перейти” до ”Блока Петра Порошенка” (саме Порошенко був тоді Президентом України). Потім послідувала низка швидких змін: короткочасна робота в Києві в якості очільника транспортної інфраструктури (2019 рік) і заступник голови Запорізької облдержадміністрації (2020 рік).
Вже за кілька місяців Федоров у виборах здобув пост міського голови Мелітополя. Буквально за два роки місто змінилося, про нього постійно говорили як про “європейське сучасне містечко”, і на цю трансформацію пішло багато коштів як з обласного, так і з державного бюджету.
11 березня 2022 року після окупації Мелітополя Федорова забрали в полон через відмову співпраці з окупантом. Вже за кілька днів його обміняли на девʼятьох полонених російських військовослужбовців.
Але у багатьох українців залишились сумніви про те, чи не погодився Федоров на співпрацю з Росією, перебуваючи у полоні. Багато хто “закидає” йому здачу Мелітополя, яка відбулася без тривалого бойового протистояння з боку ЗСУ, як і Дніпрорудне, Енергодар, Токмак і ще багато південних міст Запорізької області. Більш того, в мережі вирують спогади про те, як в 2014 році під час розхитування ситуації на Сході і Півдні України Федоров брав участь у проросійських сепаратистських мітингах.
Саме тому інформація про призначення Федорова викликала галас. В мережі зʼявилося безліч коментарів про те, що нове призначення означає, ніби Запоріжжя “планують здати, як і Мелітополь”. Навіть не зважаючи на те, що вже за кілька годин чинний очільник ЗОВА Малашко офіційно заявив, що продовжує обіймати свою посаду і інформація про усунення – фейк. Справедливість вимагає підкреслити, що містяни самого Мелітополя були дуже задоволені діяльністю молодого мера і бачили позитивні зміни у місті.
Вже за кілька днів буря стихла, аж поки 4 лютого Президент Зеленський особисто не відвідав Запорізьку область, щоб представити новопризначеного очільника ЗОВА Івана Федорова. Фрази про “здачу Запоріжжя” почались розповсюджуватися з новою силою.
Очевидно, що внести ясність в цій ситуації дуже просто, наприклад, повідомивши суспільству про те, що Федорова перевірили на детекторі брехні. Чому це не зробила влада, загадка.
“Батько ЗСУ”
Через тиждень після першого повідомлення про зміну очільника Запорізької ОВА сталась ще більш гучна подія: в мережі зʼявилась інформація про звільнення Головнокомандувача ЗСУ Залужного. Це вже не жарти, адже на цій особистості зараз тримається певний безпековий і політичний порядок країни. Залужний і ЗСУ давно відтиснули за рівнем довіри народа Президента, а міжнародні партнери сприймають інформацію з його вуст як достовірну і незаангажовану.
Саме тому вже не перший місяць в кулуарах кружляють плітки про конфлікт на фоні політичних ревнощів з боку Президента, особливо якщо взяти до уваги термін перебування на посаді і необхідність проведення виборів. Хоч їх проведення і суперечить військовому стану України, питання про перевибори Президента постійно встає. Щоб провести їх, треба внести поправки в Конституцію, і чи не зроблять цього – питання. А кандидатури, яку б українці підтримали більш одностайно, ніж Залужного, наразі просто не існує.
В пресі прозвучало також, що відставку Головнокомандувача різко засудили західні партнери, тому це призупинило процедуру, але не відмінило її. Після двохетапного призначення Івана Федорова виникло ще більше підозр з приводу того, що ситуація не повториться і з Залужним.
З цього випливає кілька висновків:
- Існує витік даних з апарату Президента, і це не ОК;
- Зміна ключових осіб знаменує входження в нову епоху, прийняття нової стратегії і залучення тих механізмів, які раніше не використовували;
- Влада чомусь ігнорує або не усвідомлює серйозність ризиків розколу українського суспільства, над яким, доречі, так наполегливо працює російська сторона.
Залишається сподіватись, що буде зроблено віфдповідні висновки, а кадрові зміни – нинішні і майбутні – дійсно підуть на користь країні.
