Ізраїль – країна, від якої на початку війни Україна очікувала значної підтримки, хоча підстав для цього було небагато, бо дипломатичні відносини за роки незалежності залишалися стабільно ніякими. Загострення ізраїльсько-палестинського конфлікту здавалось прекрасним моментом, щоб рішуче зрушити справу з мертвої точки.
Проте останніми днями зʼявилась інформація про відкидання Тель-Авівом особистого “реверансу” з боку Зеленського, а саме – його наміру відвідати країну, яка активно воює. Але чи стало це насправді тим, чим намагаються видати ЗМІ?
Чий Ізраїль?
Після атаки по ізраїльським територіям Президент України рішуче і однозначно зробив офіційну заяву про засудження дій ХАМАСУ. Очевидно, що Україна і Ізраїль мають спільного противника, якщо дивитись в глобальній перспективі. Проте, не треба забувати важливих деталей:
- нащадки російськомовних вихідців з СРСР становлять біля чверті населення Ізраїлю. Вони здебільшого читають російськомовну пресу, щоб розібратися в ситуації навколо вторгнення Росії в Україну, тому часто потрапляють під вплив російської пропаганди.
- Ці люди часто ностальгують про часи СРСР, вважаючи Україну “молодшим братом” Росії. Вони виїхали в тоді, коли Україна ще не була незалежною, тому легко приймають ідею, що все треба повернути до “звичного порядку”.
Саме тому інформація стосовно відмови від візиту Зеленського на знак солідарності, яка зʼявилась в ізраїльській пресі, так розповсюдилась у ЗМІ.
Надія є
Але Євген Корнійчук – Посол України в Ізраїлі – пояснив, що домовленостей про офіційний візит Президента України не було, тому про відміну офіційного візиту взагалі не йдеться. Більш того, він зазначив, що останні контакти голів двох держав були “позитивні”.
Тому є прекрасні перспективи розвитку дипломатії, нехай навіть на фоні спільного ворога, а не спільної приязні. Для початку можна відштовхнутися і від цього, а далі вже і до приязні дорости.
