Страх і ненависть в політиці: аргументація різних країн щодо вступу (або невступу) України в НАТО

Відомо, що всі важливі рішення приймаються до початку таких знакових заходів, як саміт НАТО, а безпосередньо під час офіційної частини їх лише декларують і підписують. Саме тому рішення щодо України не стало сюрпризом. Як же поводили себе різні країни у Вільнюсі і напередодні?

Основна інтрига

Було зрозуміло, що про вступ в Альянс не йдеться: для цього немає ні правових, ні практичних основ. Проте українська влада вперто домагалась одного: конкретних термінів, в які Україну можуть запросити до НАТО, або чітких параметрів для запрошення в блок. Не сталося ні одного, ні другого.

Союзники і “не дуже”

Основні дискусії відбулися напередодні саміту у Вільнюсі. Сама Україна не брала в них участі, тому надія була на основних союзників. Ними були:

  • Польща;
  • Велика Британія;
  • країни Балтики;
  • Франція.

Серед противників натівського майбутнього України стали США та Німеччина. При цьому, аналітики не можуть визначитися, хто більше пручався – Шольц чи Байден.

Є така робота – лити воду

Від прямих питань під час прес-конференцій у Вільнюсі політики змінювали тему або прямо повідомляли, що говорити про це не будуть.

США і Німеччина довго обговорювали текст фінального комюніке. Вони вносили різні пропозиції таким чином, аби обійти головні спірні питання. Німецька сторона взагалі намагалась виключити з тексту слово “запрошення”. 

Хід королевою

На цьому моменті в гру вступили союзники: Президент Литви Науседа оголосив, що здатен накласти вето на фінальне комюніке в разі, якщо там не буде враховано інтереси його країни.

Паралельно з цим Президент України використав свій козир, а саме: виступив з прямою промовою, де жорстко охарактеризував те, що відбувається зі вступом України в НАТО. Як завжди, він назвав все своїми іменами і закликав спільноту бути рішучою. 

Гірка альтернатива

Після цього американців і німців вдалося переконати, що запрошення України мусить фігурувати в кінцевому варіанті комюніке.

Здавалося б, що цілі досягнуті, але лише на перший погляд. Противники вступу українців в Альянс зробили все, щоб знецінити маленьку перемогу. Це “загорнули” в особливу обгортку. Для отримання Україною запрошення в НАТО поставили дві умови:

  • згода союзників;
  • виконання певних умов.

Про які саме умови йдеться, не зміг сказати жоден високопосадовець, а ситуація зі згодою союзників уже продемонстрована цьогорічним самітом НАТО. 

Чого боятися?

Чому США і Німеччина так наполягають на тому, щоб Україна не була запрошена до НАТО в осяжному майбутньому? Справа в тому, що вони все ще сподіваються використати цей аргумент в разі переговорів з Росією щодо припинення вогню. І хоч офіційні особи у Вашингтоні і Берліні це не визнають, вони ще не перестали вірити, що з Путіним можна якось домовитись.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *