Україна – Білорусь: ситуація змінюється

Білорусь як найближчий партнер Росії з першого дня вирішує надскладне питання: як не бути напряму втягнутими у війну, але при цьому не викликати через непокору гнів своїх ляльководів? Лукашенку зараз не може позаздрити жоден політик у світі. Але, здається, прийшов час змін, коли позиція “і вашим, і нашим” вичерпала себе.

Нашийник з шипами

Відкрите військове протистояння з Україною – страшний сон більшості білорусів. Кілька десятиліть основним посилом мінської пропаганди залишався такий наратив: непокора як своєму Президентові, так і російському призведе до того, що “буде, як в Україні”. Привид війни ставав тим суворим нашийником з шипами, який допомагав втримати народ до перевороту в Білорусії. Але, здається, Кремль намагається забрати у Лукашенка і цей – останній – козир. 

Про це стало відомо Головному управлінню Розвідки України. Для Росії втягнення армії Білорусі у війну, що триває, є одним із стратегічних завдань. І Кремль знає, на які точки треба надавити. Російській владі достеменно відомо такі нюанси про свого союзника, як:

  • обʼєкти критичної інфраструктури на білоруських територіях;
  • діяльність білоруських спецслужб;
  • розташування і стан військових частин тощо.

Крім цього є особисті амбіції Президента Білорусі і страх втратити владу.

Де взяти привід

Для того, щоб втягнути Білорусь у війну з Україною, Кремлю не треба вигадувати щось креативне. Прекрасно підійдуть банальні диверсії на кордоні від імені України, які викличуть резонанс у суспільстві.  Відомо, що їх спільною підготовкою займаються дві структури:

  • російська ФСБ; 
  • білоруський КДБ. 

Йдеться про масштабні атаки з використанням дронів, які начебто запущено з української території по інфраструктурним обʼєктам Білорусі. При правильному поданні інформації люди не питатимуть, навіщо це здалося Україні у військовий час. У крайньому випадку можна вигадати безліч пояснень. 

Очевидно, що ні Україні, ні Білорусі такий розвиток подій не потрібен:

  • пряме втягнення у війну для Лукашенка є страшним сном і фіналом його епохи, яка трималась виключно на заіржавілій стабільності;
  • другий фронт для української армії і держави – непосильне навантаження. 

Зрозуміло, що вигоду від цього отримає лише Кремль.

Білорусь – давня заручниця амбіцій кремлівської верхівки, і як довго Мінськ зможе лавірувати між власним благополуччям і союзницькими зобовʼязаннями, покаже час. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *