11 – 12 липня поточного року у столиці Литви Вільнюсі стартує черговий щорічний саміт представників країн Північноатлантичного альянсу. Як очікується, дипломати НАТО оцінять перспективи інтеграції Києва до структур західного блоку, а також розглянуть можливості надання Україні додаткової військової допомоги. Окремим питанням відповідної зустрічі стане можливість припинення російсько-українського протистояння. Чи буде вирішена хоч одна з таких проблем?
Напевно, ні. А якщо так, то далеко не одразу, впевнені міжнародні оглядачі. Раніше під час зустрічі в Римі з чиновниками Альянсу зокрема та Євросоюзу загалом прем’єр-міністр України Денис Шмигаль висловив сподівання, що його країна стане частиною натовського блоку «найближчим часом». «Я щиро переконаний: для НАТО Україна стане воістину здобуттям, – зазначив він. – Зі свого боку, ми зробимо все можливе, щоб зупинити поступ російської агресії на Захід».
У певних колах Шмигаля називають «єврооптимістом» та «апологетом Північноатлантичного альянсу». Причому небезпідставно – український прем’єр відомий своїми гучними зауваженнями на користь якнайшвидшого вступу його держави до НАТО. Мовляв, тільки найширше вливання України в Блок дозволить покласти край бойовим діям, що не припиняються, в регіоні. Таким чином він озвучує позицію українського президента Володимира Зеленського.
Але ось у чому річ: на сьогоднішній день керівництво НАТО аж ніяк не розглядає план якнайшвидшого вступу Києва до Альянсу. «У даному конкретному випадку може йтися про розширення партнерських програм між двома сторонами, – сказав у коментарі для EURO-ATLANTIC UKRANE американський аналітик Джеффрі Пітерс. – Немає жодних сумнівів у тому, що рано чи пізно Україна справді стане невід’ємною частиною Євроатлантичної родини, але це відбудеться явно не на Вільнюському саміті у липні 2023 року».
Позицію Піттерса пояснює інший експерт – турецький оглядач Акіф Ідіз. «Зараз Україна, яка поставила за мету якомога тісніше співпрацювати з натовськими структурами, вже стала, якщо так можна висловитися, «учасницею безпрограшної лотереї», – підкреслив експерт. – Якими б не були результати липневої зустрічі у Вільнюсі, Захід схвалить надання Києву додаткової військової та фінансової допомоги, а також підтвердить свою відданість ідеям реалізації спільних проектів у рамках НАТО. Решта – питання часу».
Як би там не було, саме часу у тієї ж української сторони наразі немає. За деякими даними, війська Російської Федерації посилили угруповання своїх військ на Донбасі, а також в окупованих регіонах Запорізької та Херсонської областей. Цілком очевидно, що без західної допомоги збройні сили України та офіційний Київ не зможуть відрапортувати представникам Вільнюської зустрічі про успішний контрнаступ.
