Євросоюз активно використовує нікель та титан, на які у світі існує великий дефіцит. Власником значних запасів цієї сировини є Росія. Економісти застерігають: введення санкцій може дати зворотній ефект – не послабити російську економіку, а викликати стрибок цін на ці мінеральні ресурси, що дасть змогу РФ заробити ще більше.
Російський титан активно використовується в ЄС для:
- електроніки;
- сонячних панелей;
- елекромобілів;
- аерокосмічної галузі;
- оборонної промисловості тощо.
Доти, поки в світі спостерігається глобальний дефіцит, замінити поставки сировиною з інших країн не вдається. Якщо врахувати, що її відносять до категорії “критично важливих позицій”, то стає зрозуміло, наскільки серйозна проблема постала.
Що спонсоруємо?
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну ЄС закупили в РФ нікелю та титану на 13,7 млрд євро. Оскільки всі сфери, де використовується така сировина, активно розвиваються, то необхідність в цих мінералах дуже швидко збільшується. Так як з кожним роком військові видатки російського бюджету на оборонну галузь збільшуються, стає зрозуміло, в чому полягає корінь незадоволення ситуацією, що склалася, серед світової політичної еліти.
Щоб якось протистояти викликам часу, в деяких країнах ведуть дослідження нових майданчиків видобутку. Також постійно продовжуються пошуки нових технологій, які стануть альтернативою тих, що зараз має в розпорядженні людство. Однак, на обох цих напрямках значних успіхів поки що немає.
Війна чи гроші
Обʼєднаний дослідницький центр при Єврокомісії повідомив: дохід від продажу російської сировини отримують компанії, повʼязані з Кремлем. Сума 13,7 млрд євро чимала, вона становить, наприклад, значну частину бюджету Росії на 2023 рік. Але з санкцій ці мінерали виключили через те, що альтернативні варіанти або дорогі, або малі за обсягами.
Доходи від продажу такої сировини йдуть не лише в бюджет РФ, але і в приватні компанії, такі як:
- “ВСПМО-Ависма” – найбільший світовий виробник титану, власник якої – наближений до Путіна олігарх Чемезов;
- “Норникель” – найбільший світовий виробник паладію і нікелю;
- “Русал” – алюмінієвий гігант з підприємствами в Ірландії та Швеції і т.д..
Очевидно, що імпорт сировини з Росії важливий не лише в політичному, але і в економічному аспекті. “Притиснувши” всі ці компанії, фінансових збитків зазнають і європейські партнери російських виробників і постачальників.
В Євросоюзі проблему розуміють і усвідомлюють. Тут знають, що різке запровадження санкцій може стати причиною ще більшого росту цін, що послабить позиції Європи і посилить економіку Росії. Як вирішити цю проблему, поки що невідомо.
