Більшість українців, які евакуювалися за кордон або є ВПО, з нетерпінням чекають закінчення війни, щоб повернутися в рідні дома і села. Надія на швидке відновлення міст і сіл не згасає. Проте, навіть політики починають висловлювати думку, що деякі населенні пункти назавжди залишились в минулому і відновити їх не вдасться вже ніколи.
Деокуповані території
Відбудова торкнеться багатьох моментів: це в першу чергу обʼєкти інфраструктури для електроенергії, опалення і водопостачання, і лише в другу – житловий фонд. Це планують робити в максимально стислі строки, але прогнози по різним місцям коливаються від кількох місяців до років.
Проте, є деокуповані території, де про реконструкцію та відновлення говорити взагалі не варто, оскільки там зруйновано все вщент. Навіть на збір та вивезення будівельних залишків і брухту треба купа часу, рук та ін.
Отже, відбудування таких населених пунктів не вигідне з трьох причин:
- потребує більше часу, ніж будівництво нових;
- на утилізацію потрібні робочі руки і додаткова зарплата;
- побудова нових економічно вигідніша, ніж відбудова на цьому місті ушкоджених.
До того ж в більшості випадків деокуповані території потребують довгого розмінування, що затягує початок відбудови. А потреба людей у житлі вже стоїть дуже гостро, тож зволікати не доцільно.
Міста, що не були в зоні воєнних дій
Території, які не обстрілювали і не руйнували, також треба піддавати переплануванню. Річ в тому, що на них значно збільшилось навантаження. В декотрих містах щільність населення зросла на 25%, а після війни, коли частина українців повернеться з-за кордону, цей показник може ще дещо збільшитись.
За таких умов навантаження на інфраструктуру підвищилось, тому мережі часто виходять з ладу. Щоб забезпечити нормальне функціонування, потрібна масштабна реконструкція, і її теж не можна відкладати.
